Ступаю на землю де я народилась,
Спішу я на зустріч з дитинством своїм,
А серце стукоче немовби сказилось
І сльози стискають у горлі моїм.
Вже сорок злетіло таких довгих років,
Коли я покинула рідний свій край,
Немало зробила в житті різних кроків,
А снився мені наш садочок – мов рай.
Але ні садочка, ні хати не бачу,
Та й місце впізнати вже важко тепер,
Цю довгу розлуку собі не пробачу,
Цей час невгамовний, що всі сліди стер.
Не бачу стежини, що бігла під гору,
По ній ми ходили по воду в ту пору
Лиш дуб став кремезний , він велетнем став,
Мабуть всі ці роки на зустріч чекав.
Піду я на цвинтар, могилі вклонюсь
Де здавна похований рідний дідусь,
Там хрест похилився на землю приліг,
Мов слуха відлуння далеких доріг.
Ступаю на землю, де збігло дитинство,
На землю де юність початок взяла,
На сірий пісок,на сліди материнські,
З відсіль моя стежка в майбутнє лягла.
--------------
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Антонина Мельникова - Не судилось |  Вера Кириченко - Каяття |  Вера Кириченко - Каяття |  Игорь Волощук - Запалю лампаду... |  Инга Дмитриева Гвоздь - Босиком в лето |  Льготники потребовали выделить им землю под строительство (фото) |
